ДПС України від 10.08.2026 № 4613/ІПК/99-00-24-03-03
Платник – фізична особа – резидент України – є акціонером іноземної Компанії 1 з прямою часткою 19,83%. У 2023 році ця компанія придбала по 100% двох інших іноземних компаній, тож опосередкована частка резидента в кожній з них також склала 19,83% без будь-якого фактичного контролю. Паралельно Компанія 1 володіє 100% кількох українських товариств, які у 2024–2025 роках вже виплатили їй дивіденди з нерозподіленого прибутку і планують такі виплати у 2026 році. Центральне питання – чи вважався він контролюючою особою та чи виникли у нього КІК-зобов’язання за 2022–2023 роки, а попутно – чи треба оподатковувати транзитні дивіденди від українських дочок.
ДПС нагадала три альтернативні критерії контролера за пп. 392.1.2 п. 392.1 ПКУ: володіння понад 50%; володіння понад 10% за умови, що сукупно резиденти України володіють 50% і більше; або фактичний контроль самостійно чи разом з пов’язаними резидентами. Для перехідних 2022–2023 років другий поріг підвищено – потрібно 25% і більше за умови сукупних 50% і більше у резидентів за п. 54 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. Оскільки частка платника становила лише 19,83% і фактичний контроль був відсутній, податкова визнала, що він не відповідає критеріям контролюючої особи щодо всіх трьох компаній у 2022–2023 роках.
З цього висновку логічно випливає відсутність усього КІК-комплаєнсу за ті періоди. У платника не виникає обов’язку подавати Повідомлення про набуття частки за пп. 392.5.5, Звіти про КІК за пп. 392.5.2 разом із декларацією про майновий стан і доходи та фінансовою звітністю, а також визначати скоригований прибуток за ст. 392 і ст. 170 ПКУ. ДПС прямо підкреслила: такі обов’язки покладаються виключно на контролюючу особу, тож створення Компаній 2 і 3 у 2023 році з опосередкованою часткою 19,83% також не вимагало 60-денного Повідомлення за наказом Мінфіну № 512.
Окремо податкова розібрала долю дивідендів, які українські товариства виплачують нагору – на Компанію 1, а далі контролеру. За пп. 392.3.2.7 скоригований прибуток КІК зменшується на такі українські дивіденди, а за пп. 170.13.3 вони вважаються дивідендами, отриманими контролером безпосередньо від українських юросіб у періоді їх отримання КІК. Вони оподатковуються за п. 167.2 ПКУ, якщо виплачені платниками податку на прибуток, або за пп. 167.5.4 ПКУ, якщо від інститутів спільного інвестування чи неплатників, і не підпадають під повторне оподаткування за пп. 170.13.1–170.13.2 при фактичній виплаті фізособі. А головне для кейсу: за п. 1 п. 170.131 ПКУ такі дивіденди не включаються до місячного чи річного оподатковуваного доходу, якщо на рівні українського товариства з них уже утримано податок на доходи нерезидента за пп. 141.4.2 з урахуванням ст. 10 Конвенції України з Кіпром.
Історія показує, наскільки все тримається на десятих відсотка і доказах відсутності контролю: додайте кілька відсотків, сукупні 50% з іншими резидентами або листування про реальні вказівки – і висновок розвернеться на 180 градусів. Тому не варто переносити цю логіку на власну структуру без перевірки ланцюжка володіння, резидентності партнерів і документів про дивіденди. Якщо у вас схожий ланцюжок з іноземним холдингом і українськими дочками або потрібна власна захисна ІПК під ваші договори і виписки – звертайтеся до нас за консультацією.