ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ № 3170/ІПК/20-40-24-07-05 від 10.06.2025
ДПС розділяє підхід до єдиного соціального внеску (ЄСВ) та податків із доходів. Нараховувати ЄСВ за ставкою 22% на зарплату працівниці український роботодавець зобов’язаний незалежно від її податкового резидентства та країни фактичного перебування. Щодо податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), то податковий агент може застосувати звільнення за міжнародним договором згідно з п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України (ПКУ), якщо працівниця є нерезидентом і на дату нарахування зарплати надала довідку про іноземне податкове резидентство з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.
Такий підхід щодо ПДФО спирається на п. 1 ст. 15 двосторонньої Конвенції про уникнення подвійного оподаткування. За загальним правилом цієї статті заробітна плата оподатковується в тій договірній державі, де робота фактично виконується, тобто де працівник фізично присутній (якщо не виконуються умови п. 2 ст. 15, зокрема щодо перебування до 183 днів протягом календарного року). ДПС зазначає, що коли особа у розумінні Конвенції є резидентом іноземної держави і фактично працює на її території, зарплата від українського роботодавця оподатковується лише в цій іноземній державі, а в Україні має звільнятися від оподаткування. Додатково податкова нагадує про право роботодавця провести перерахунок нарахованих доходів і утриманого податку за будь-який період за пп. 169.4.3 ПКУ. Якщо ж довідки про резидентство немає, доходи оподатковуються в Україні на загальних підставах.
Водночас у консультації залишаються дві суттєві невизначеності, важливі для роботодавця. По-перше, ст. 103 ПКУ регулює виплату доходів саме нерезидентам, а критерії Конвенції не визначають податковий статус особи як такий — він встановлюється за національним законодавством (пп. 14.1.213 ПКУ). Попри те, що за описом компанії працівниця мешкає за кордоном понад 183 дні на рік разом із чоловіком та дитиною у довгостроково орендованому житлі, ДПС не підтверджує її нерезидентський статус в Україні. Податковий орган вказує, що визначення центру життєвих інтересів лежить у правовому полі Мінекономіки, Мінфіну та МЗС, а будь-які висновки щодо оподаткування можливі лише за результатами перевірки первинних документів. По-друге, у загальній частині відповіді ДПС зазначає, що зарплата резидентів і нерезидентів оподатковується ПДФО (18%) та військовим збором (5%) на загальних підставах, але в частині аналізу Конвенції згадує лише прибутковий податок і прямо не відповідає, чи звільняє довідка про резидентство від утримання військового збору.
Питання щодо ЄСВ вирішено однозначно. Справляння цього внеску регулює Закон України № 2464-VI, і норми інших актів можуть застосовуватися до цих відносин лише у випадках, передбачених самим законом. Тому заробітна плата, яку українська юридична особа нараховує за трудовим договором фізичним особам — як резидентам, так і нерезидентам, є базою нарахування ЄСВ на загальних підставах.
Отже, наявність у дистанційного працівника іноземного сертифіката податкового резидента сама по собі не знімає всіх питань для українського роботодавця: потрібно враховувати неврегульованість звільнення від військового збору, обов’язок сплачувати ЄСВ та підхід податкової до перевірки резидентського статусу фізичної особи. Якщо ваша компанія винаймає фахівців за кордоном або ви самі працюєте дистанційно на українського роботодавця, обговоріть вашу ситуацію з нами, щоб оцінити документи та визначити безпечний порядок оподаткування виплат.