Повний текст судового рішення у справі № 580/6976/24 від 04.08.2026
Платник наполягав, що його кіпрський кредитор (AGROPROSPERIS 1 LIMITED) є повноцінним фінансовим центром групи та бенефіціарним власником процентного доходу, а отже, застосування ставки 2% за Конвенцією про уникнення подвійного оподаткування з Кіпром у 2017 та 2019 роках було правомірним. Хоча суд першої інстанції підтримав податкову та визнав нерезидента посередником, апеляційний суд скасував донарахування на 2,51 млн грн (разом зі штрафом). Верховний Суд погодився з висновками апеляції, залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення і підтвердив скасування податкового повідомлення-рішення.
Суперечка виникла навколо внутрішньогрупової реструктуризації 2016 року в межах транснаціональної групи NCH. Тоді портфель прав вимоги за кредитами українських підприємств передали як внесок у капітал кіпрської компанії в обмін на випуск привілейованих акцій, що підлягають викупу. Податкова вважала таку структуру штучною: на її думку, кіпрський кредитор не мав власних активів і лише транзитом переправляв українські проценти через іншу проміжну компанію кінцевому інвестору на Кайманових Островах (NCH New Europe Property Fund LP) під виглядом зворотного викупу привілейованих акцій. Додатково ревізори вказували на застосування кредитором кіпрського податкового режиму відрахування умовних процентів (NID), який знижував ефективну ставку оподаткування на Кіпрі до 2,5%.
Перевіряючи критерії бенефіціарного власника доходу за статтею 103 Податкового кодексу України та Коментарями до Модельної конвенції ОЕСР, суди апеляційної та касаційної інстанцій розмежували корпоративний контроль у групі та право самостійно визначати економічну долю доходу. Верховний Суд наголосив, що сама по собі належність компанії кінцевому інвестору через ланцюг володіння не позбавляє її статусу фактичного отримувача процентів, а для доведення транзиту податкова мала показати фактичну та арифметичну співставність грошових потоків. Натомість банківські виписки за 2017–2019 роки не виявили в жодному місяці послідовного переказу отриманих з України процентів далі по ланцюгу, а загальна сума процентів від українських боржників (102,4 млн дол. США) суттєво відрізнялася від суми викупу привілейованих акцій (121,9 млн дол. США). До того ж випуск і викуп привілейованих акцій є інструментом зміни капіталу за рішенням ради директорів із прибутку компанії, тому ці операції за своєю правовою природою не є дзеркальними до кредитних договорів.
Фінансова звітність та звіти про рух коштів підтвердили, що кіпрська компанія самостійно несла кредитні й ринкові ризики, майже не мала боргів перед пов’язаними особами (до 0,28% від власного капіталу) та видавала значні обсяги нових позик українським підприємствам за рахунок власних і повернутих коштів. Застосування на Кіпрі режиму NID суд також не визнав ознакою посередництва, зауваживши, що українська податкова не має повноважень оцінювати правомірність податкових стимулів за законодавством іншої держави. Окремо Верховний Суд висловився щодо економічної присутності (substance): навіть з урахуванням листа кіпрського органу про те, що операційні рішення приймалися директорами з консультаціями та під керівництвом фахівців офісу в Нью-Йорку, наявність чи відсутність substance сама по собі, у відриві від інших критеріїв та за відсутності транзиту коштів, не є достатньою підставою для висновку, що нерезидент не є бенефіціарним власником доходу.
Цей спір показує, що при виплаті процентів внутрішньогруповим фінансовим компаніям вирішальне значення має реальний рух коштів за банківськими виписками, відсутність зобов’язань синхронно перераховувати отримані суми акціонерам та здатність кредитора видавати позики і нести ризики за рахунок власного капіталу. Якщо ваш бізнес залучає фінансування від іноземних компаній групи або проводить реструктуризацію боргу в акціонерний капітал, обговоріть вашу ситуацію з нами, щоб завчасно оцінити доказову базу для застосування пільгової ставки податку на репатріацію.