Повний текст судового рішення у справі № 240/9490/24 від 02.06.2026
Платник виходив із того, що кіпрська компанія AGROPROSPERIS 2 LIMITED володіла правами вимоги за кредитами як власним активом, не мала юридичних зобов’язань передавати одержані проценти третім особам і самостійно визначала їхню економічну долю, тому при виплаті їй 12,9 млн грн процентів у 2017 році правомірно застосовано ставку 2% за Конвенцією між Україною та Кіпром. Суд першої інстанції спочатку погодився з доводами податкової про посередницьку роль нерезидента, однак апеляційний суд став на бік бізнесу. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, підтвердивши скасування податкового повідомлення-рішення на загальну суму 1,85 млн грн (1,68 млн грн основного податку та 167,8 тис. грн штрафу).
Претензії податкової ґрунтувалися на структурі транснаціональної групи NCH, до якої входив український позичальник. Наприкінці 2016 року в межах реструктуризації первісний кредитор передав права вимоги за кредитними договорами новій фінансовій компанії групи на Кіпрі — AGROPROSPERIS 2 LIMITED. Перевіряльники наполягали, що кіпрська компанія є технічною ланкою без власного персоналу й офісу, а вся сума процентів від українських підприємств приховано перераховувалася материнській структурі на Кайманових Островах шляхом викупу привілейованих акцій та повернення авансів акціонера. Додатковим аргументом фіскалів було використання нерезидентом на Кіпрі спеціального податкового режиму відрахування умовних процентів (NID), який знижував ефективну ставку оподаткування до 2,5%.
Вирішальним для судів апеляційної та касаційної інстанцій став аналіз фінансової природи реструктуризації та фактичного руху грошей. Як встановив апеляційний суд за фінансовою звітністю та звітами про рух грошових коштів, кіпрська компанія отримала кредитний портфель до акціонерного капіталу, тому він був її активом, а не дзеркальним борговим зобов’язанням перед іншою особою. Крім того, нерезидент видавав нові позики українським компаніям групи за рахунок власних і повернутих коштів. Банківські виписки за 2017 рік засвідчили відсутність арифметичної співставності та транзиту коштів: у жодному місяці не було послідовних переказів отриманих з України процентів далі по ланцюгу, а суми викупу привілейованих акцій не збігалися з обсягами процентних надходжень і виплачувалися за дискреційним рішенням ради директорів.
Верховний Суд окремо розмежував ключові критерії тесту бенефіціарного власника за статтею 103 Податкового кодексу України та Коментарями до Модельної конвенції ОЕСР. Колегія суддів підкреслила, що доктрина бенефіціарного отримувача доходу не тотожна поняттю кінцевого бенефіціарного власника корпоративної структури: сам факт володіння кіпрською компанією через ланцюг фондом із Кайманових Островів вказує на корпоративний контроль, але не позбавляє дочірню компанію права самостійно розпоряджатися отриманим доходом. Суд також зауважив, що рівень економічної присутності (substance) у відриві від інших критеріїв — насамперед за відсутності доведеного транзиту коштів — не є самодостатньою підставою для відмови у пільговій ставці. Що ж до кіпрського режиму NID, то українські податкові органи не уповноважені оцінювати правомірність застосування податкових правил іншої держави.
Цей спір показує, що при захисті пільгової ставки податку на репатріацію за внутрішньогруповими позиками важливо документально підтвердити, за рахунок якого джерела сформовано капітал іноземного кредитора та чи не збігаються його корпоративні виплати акціонерам за датами й сумами з платежами з України. Якщо ви залучаєте фінансування від пов’язаних іноземних компаній або готуєте обґрунтування статусу бенефіціарного власника доходу для перевірки, обговоріть вашу ситуацію з нами.