Повний текст судового рішення у справі № 160/5435/25 від 01.09.2026
Українська компанія наполягала, що стаття 103 Податкового кодексу України (ПКУ) не вимагає виключно паперової форми довідки про податкове резидентство, якщо іноземний податковий орган видав її в електронному вигляді за законодавством своєї країни, а накладений електронний підпис визнається в Україні. Суди першої та апеляційної інстанцій повністю підтримали платника. Верховний Суд погодився з тим, що позиція податкової про обов’язкову паперову форму документа є помилковою, і залишив у силі рішення про скасування індивідуальної податкової консультації (ІПК), хоча частково задовольнив касаційну скаргу ДПС у процедурній частині щодо способу відновлення права.
Спір виник під час роботи українського підприємства з польським контрагентом (AXOR INDUSTRY EU). Для застосування Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Польщею нерезидент надав сертифікат резидентства за формою CFR-1 за 2024 рік. Цей документ видало податкове управління у Кракові в електронній формі з цифровим підписом уповноваженої особи, а українська компанія зробила його переклад українською мовою з нотаріальним засвідченням підпису перекладача. Проте в отриманій ІПК та згодом у касаційній скарзі податкова стверджувала, що українське законодавство про електронний документообіг не поширюється автоматично на іноземні публічні документи, а виконати вимоги пункту 103.5 статті 103 ПКУ щодо легалізації та перевірки достовірності можна лише з оригіналом довідки на папері.
Верховний Суд відхилив ці доводи контролюючого органу та підтримав висновок попередніх інстанцій про те, що норми ПКУ імперативно не встановлюють виключно паперову форму довідки про підтвердження податкового резидентства. Кодекс вимагає лише, щоб довідку видав компетентний орган відповідної країни за формою, затвердженою її законодавством. При цьому Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» забороняє заперечувати юридичну силу документа виключно через його електронну форму. Водночас перехідні положення Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2023 № 1198 прямо передбачають визнання в Україні кваліфікованих електронних підписів і печаток Європейського Союзу.
Крім змістовної помилки у тлумаченні статті 103 ПКУ, суди вказали на невідповідність самої консультації вимогам статті 52 ПКУ: податкова не навела опису поставленого питання, проігнорувала конкретні обставини звернення (зокрема умову про відсутність потреби в додатковій легалізації офіційних документів за міжнародним договором) і обмежилася загальним цитуванням норм кодексу. Водночас Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій у частині окремого зобов’язання ДПС видати нову консультацію та відмовив у цій позовній вимозі. Суд пояснив, що за статтею 53 ПКУ скасування ІПК судом саме по собі є підставою для надання нової консультації з урахуванням висновків суду протягом 30 календарних днів, тому заявляти окрему вимогу про таке зобов’язання є передчасним.
Цей кейс підтверджує, що при виплаті доходів контрагентам із країн ЄС бізнес може спиратися на електронні сертифікати резидентства, але важливо перевірити затверджену в країні нерезидента форму документа, статус європейського кваліфікованого електронного підпису, правила легалізації та наявність належного перекладу українською мовою. Якщо ви плануєте виплати нерезидентам або отримали від податкової формальну консультацію із забороною електронних документів, обговоріть вашу ситуацію з нами.