Повний текст судового рішення у справі № 120/693/24 від 26.01.2026
Платник наполягав на правомірності застосування 5% ставки податку на репатріацію за підпунктом «а» пункту 2 статті 10 Конвенції між Україною та Республікою Кіпр: кіпрська компанія володіла понад 95% статутного капіталу товариства, інвестувала понад 400 тис. євро, підтвердила податкове резидентство Кіпру та не мала постійного представництва в Україні, а дії її представників за довіреністю мали допоміжний характер. Суди всіх трьох інстанцій підтримали позицію платника: Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення — без змін.
Ключова правова розбіжність стосувалася застосування пункту 4 статті 10 та статті 5 Конвенції. Пільгова ставка 5% для дивідендів не діє, якщо іноземний фактичний власник доходу веде підприємницьку діяльність у державі джерела виплати через розташоване там постійне представництво, і холдинг (корпоративні права), стосовно якого сплачуються дивіденди, справді пов’язаний із таким представництвом. Податкова вважала, що в Україні виникло постійне представництво нерезидента через дії фізичних осіб за довіреностями, а тому виплата дивідендів мала оподатковуватися за загальною ставкою 15% згідно з підпунктом 141.4.2 Податкового кодексу України.
Верховний Суд погодився з висновком попередніх інстанцій про те, що сама собою видача нерезидентом довіреностей фізичним особам в Україні не створює постійного представництва — оцінювати потрібно зміст фактично виконаних дій. Суди встановили, що участь представників у загальних зборах товариства, підписання протоколів та прийняття рішень про розподіл прибутку є реалізацією корпоративних прав учасника, а не веденням підприємницької діяльності в Україні. Такі дії не підміняють господарських договорів, не спрямовані на отримання операційного доходу в Україні та не свідчать про управління поточною діяльністю платника. Оскільки кіпрський холдинг був єдиним учасником товариства, його повірені об’єктивно були єдиними особами, які могли реалізувати ці статутні повноваження.
Податковий орган також посилався на те, що у березні 2019 року представниця нерезидента за довіреністю підписала договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства. Проте суди зауважили, що податкова під час перевірки не проаналізувала зміст виданих довіреностей і не довела, що повірена особа мала широкі повноваження самостійно визначати умови правочину чи вести переговори щодо його укладення. З огляду на Коментарі до статті 5 Модельної конвенції ОЕСР, для утворення постійного представництва відповідні дії мають бути систематичними та суттєвими для загальної діяльності нерезидента. Натомість разове підписання договору купівлі частки без доказів самостійного узгодження його умов та за відсутності інших доходів нерезидента в Україні, крім дивідендів, не свідчить про здійснення господарської діяльності через представництво. До того ж контролюючий орган не надав доказів, що корпоративні права, за якими сплачувалися дивіденди, обліковувалися як активи можливого представництва або використовувалися в його діяльності.
Окремо суди оцінили посилання податкової на структуру корпоративного контролю над кіпрським учасником, кінцевим бенефіціаром якої через ланцюг компаній був громадянин України. Суди роз’яснили, що наявність корпоративного контролю чи кінцевого бенефіціарного власника бізнесу не тотожна поняттю «бенефіціарний власник доходу» у розумінні статті 103 Податкового кодексу України та статті 10 Конвенції. Відповідно до підходів Коментарів до Модельної конвенції ОЕСР, вирішальне значення має дійсний юридичний і фактичний статус компанії, яка безпосередньо володіє часткою та отримує дивіденди, тоді як фактів укладення кінцевим контролером правочинів від імені кіпрського холдингу перевірка не виявила.
Ця справа показує, що при виплаті дивідендів іноземній материнській компанії важливо чітко розмежовувати реалізацію корпоративних прав учасника та поточну комерційну діяльність в Україні. Власникам міжнародних структур варто перевірити обсяг повноважень у довіреностях, виданих українським представникам від імені іноземних холдингів, аби вони не містили ознак залежного агента з правом регулярно укладати комерційні контракти. Якщо ви структуруєте володіння українським бізнесом через іноземну компанію або готуєтеся до виплати дивідендів за кордон, обговоріть вашу ситуацію з нами.