Повний текст судового рішення у справі № 480/5366/22 від 23.06.2026
Українське підприємство наполягало, що при виплаті дивідендів у І кварталі 2021 року правомірно утримало податок на доходи нерезидента за зниженою ставкою 5%, оскільки його кіпрський учасник є фактичним власником доходу, безпосередньо володіє 25% статутного капіталу та витратив на купівлю цієї частки суму, що значно перевищує поріг у 100 000 євро. Верховний Суд погодився з цим підходом, залишив касаційну скаргу податкової без задоволення та підтвердив рішення судів попередніх інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення на суму 8 000 866 грн.
Конфлікт у цьому епізоді перевірки виник навколо тлумачення підпункту «а» пункту 2 статті 10 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр в редакції Протоколу, що набрав чинності у листопаді 2019 року. Ця норма дозволяє оподатковувати дивіденди за ставкою 5% замість 10% за одночасного виконання двох вимог: компанія — фактичний власник дивідендів має безпосередньо володіти щонайменше 20% капіталу товариства, що сплачує дивіденди, та інвестувати в придбання його акцій чи інших прав щонайменше 100 000 євро. Першу умову податковий орган не заперечував, проте вважав невиконаною другу. Перевіряючі виходили з того, що за даними бухобліку статутний капітал українського підприємства не змінювався і становив лише 100 500 грн (де частка кіпрського учасника 25% дорівнювала 25 125 грн), а 2,6 млн доларів США за договором купівлі-продажу корпоративних прав отримав попередній учасник — інша кіпрська компанія, а не український емітент.
Цей спір пройшов два кола розгляду. Спочатку суди підтримали позицію контролюючого органу щодо цього донарахування, але у вересні 2023 року Верховний Суд направив справу в цій частині на новий розгляд, доручивши врахувати висновок у подібній справі № 340/3834/21. Оскільки Конвенція не містить власного визначення терміна «інвестування», суди за правилами її статті 3 звернулися до національного законодавства — підпункту 14.1.81 Податкового кодексу України та профільних законів про інвестиційну діяльність. Ці норми відносять до фінансових інвестицій господарські операції з придбання корпоративних прав в обмін на кошти чи майно. Буквальний текст Конвенції також вимагає інвестувати саме в придбання акцій чи інших прав компанії, не встановлюючи умови про внесення вкладу безпосередньо до її статутного капіталу.
У повторній касаційній скарзі податкова просила Верховний Суд відступити від правової позиції у справі № 340/3834/21, знову наголошуючи, що при розрахунках між двома нерезидентами українське підприємство фактично не отримує коштів. Касаційний суд не побачив підстав для зміни практики та зауважив, що всі ці аргументи вже отримували правову оцінку. Отже, купівля корпоративних прав на вторинному ринку на суму в еквіваленті не менше 100 000 євро виконує інвестиційний критерій підпункту «а» пункту 2 статті 10 Конвенції з Кіпром, навіть якщо номінальний розмір статутного капіталу українського товариства при цьому не збільшувався.
Для бізнесу з іноземними учасниками це рішення показує, що при застосуванні пільгової ставки податку на дивіденди за Конвенцією з Кіпром вирішальне значення має документально підтверджена сума фактичних витрат нерезидента на придбання частки у поєднанні з іншими обов'язковими умовами — порогами прямого володіння та статусом бенефіціарного власника доходу. Якщо ви плануєте виплату дивідендів за кордон або структуруєте угоду з купівлі-продажу частки в українській компанії між нерезидентами, обговоріть вашу ситуацію з нами.