Повний текст судового рішення у справі № 240/22077/25 від 17.06.2026
Платниця будувала захист на тому, що дані від британського органу без первинних документів, банківських виписок та її податкового номера не доводять фактичного отримання доходу, перерахунок валюти за курсом на 31 грудня відповідного року є незаконним, а саму перевірку провели без належного вручення наказу за її податковою адресою. Суди першої та апеляційної інстанцій повністю підтримали податкову, проте Верховний Суд визнав їхні висновки передчасними, частково задовольнив касаційну скаргу платниці, скасував рішення попередніх судів і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оцінюючи правомірність використання даних із Великої Британії, Верховний Суд розмежував допустимість самого джерела інформації та достатність доказів для донарахування податків. Суд підтвердив, що відомості, одержані в межах Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, є повноцінною податковою інформацією згідно з підпунктом 72.1.4 ПКУ. Більше того, відсутність у британському звіті українського податкового номера (РНОКПП) або номера рахунку IBAN автоматично не робить інформацію непридатною. Ім’я, дата народження, електронна пошта, ім’я користувача (username) чи внутрішній ідентифікатор облікового запису можуть мати доказове значення, але суди мали дослідити правила верифікації на платформі OnlyFans та перевірити, чи справді ці ідентифікатори дозволяють достовірно пов’язати акаунт із позивачкою.
Ключовою помилкою попередніх інстанцій стало те, що вони сприйняли сам факт надходження іноземної інформації як безумовний доказ отримання оподатковуваного доходу. Верховний Суд наголосив: обов’язок декларувати іноземний дохід і сплачувати з нього ПДФО та військовий збір виникає лише за умови фактичного отримання такого доходу. Суди не з’ясували, що саме означає вказаний у британських даних грошовий показник у доларах США — реальну суму виплачених особі коштів чи інший узагальнений показник діяльності облікового запису за звітний період. Крім того, за пунктом 164.4 ПКУ валютний дохід перераховується у гривні за курсом НБУ на момент його нарахування чи отримання, тоді як податкова застосувала курс станом на 31 грудня 2020, 2021 та 2022 років, а суди не перевірили, чи дозволяють матеріали справи встановити реальні дати операцій.
Недослідженими залишилися й процедурні питання, від яких залежить законність самої позапланової перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень (включно із супутніми штрафами за неподання декларацій і ненадання документів та відповіді на запит). Суди не перевірили, у якому саме вигляді надійшли іноземні матеріали, та не оцінили доводи платниці про відсутність їх належного перекладу українською мовою. Також попередні інстанції поверхово підійшли до спору про адресу: податкова надсилала наказ про перевірку за адресою фактичного проживання (яку нібито повідомили органи місцевого самоврядування і яку позивачка сама вказувала у документах), проте суди не встановили офіційну податкову адресу платниці в базах ДПС та порядок отримання контролюючим органом відомостей про іншу адресу.
Цей кейс показує, що у спорах щодо доходів з іноземних платформ вирішальне значення має не лише сам факт міжнародного обміну даними, а й здатність податкової довести природу відображених сум, конкретні дати їх отримання для застосування курсу НБУ та дотримання процедури призначення перевірки. Якщо ви отримуєте виплати від іноземних компаній або вже одержали запит від податкової на підставі міжнародного обміну інформацією, обговоріть вашу ситуацію з нами, щоб проаналізувати обставини справи та вибудувати зважену правову позицію.