Повний текст судового рішення у справі № 520/32309/24 від 16.06.2026
Українське товариство будувало свій захист на тому, що виконало всі вимоги Конвенції між Україною та Королівством Нідерландів для звільнення дивідендів від оподаткування, а участь представника іноземного учасника у загальних зборах є реалізацією корпоративних прав, а не господарською діяльністю нерезидента через постійне представництво. Суди першої та апеляційної інстанцій підтримали цей підхід, а Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкової без задоволення, підтвердивши скасування податкового повідомлення-рішення на 58,05 млн грн податку з доходів нерезидента та 14,51 млн грн штрафу.
Спір виник навколо дивідендів за 2018 рік: українська компанія нарахувала на користь свого основного учасника JERSTE B.V. (Нідерланди) 260,63 млн грн дивідендів до виплати та ще 126,34 млн грн спрямувала на реінвестицію у власний статутний капітал. За абзацом «i» частини 3 статті 10 Конвенції від 24.10.1995 дивіденди оподатковуються лише у державі резидентства отримувача, якщо ця компанія прямо володіє щонайменше 50% капіталу платника та внесла інвестицію від 300 000 доларів США. Суди встановили, що нідерландська компанія володіла часткою 99,9913%, надала нотаріально засвідчену довідку про податкове резидентство Нідерландів за 2018 рік і ще у 2017 році інвестувала на рахунок українського товариства еквівалент 310,78 тис. доларів США.
Податкова не заперечувала цих формальних показників, але наполягала, що JERSTE B.V. провадила діяльність в Україні через постійне представництво у розумінні пунктів 1 і 5 статті 5 Конвенції та підпункту 14.1.193 Податкового кодексу України. Контролюючий орган вказував, що директоркою класу «А» нідерландської компанії була громадянка України, яка за статутом і довіреністю постійно вчиняла в Україні юридично значущі дії: у вересні та листопаді 2018 року вона брала участь у загальних зборах українського товариства в Києві, голосувала за розподіл прибутку і збільшення статутного капіталу та підписувала протоколи. На думку податкової, це утворювало місце управління або залежне представництво в Україні, через що платник мав утримати 15% податку за підпунктом 141.4.2 ПКУ.
Суди попередніх інстанцій та Верховний Суд відхилили таке тлумачення з двох ключових причин. По-перше, голосування на загальних зборах щодо виплати дивідендів і збільшення капіталу є внутрішньокорпоративним актом управління та реалізацією прав учасника товариства, а не комерційною діяльністю чи укладенням контрактів від імені нерезидента, яких вимагає стаття 5 Конвенції. По-друге, суди проаналізували корпоративну структуру JERSTE B.V.: за статутом управління здійснювалося спільно директором «А» (громадянкою України) та директором «Б» — нідерландською компанією Intertrust (Netherlands) B.V. За умовами довіреності та рішення ради директорів від 23.08.2018 представниця мала завчасно інформувати співдиректора в Нідерландах про питання порядку денного, а будь-які пропозиції на суму понад 100 000 євро вимагали попереднього погодження обох директорів. Отже, представниця виконувала на зборах у Києві технічну функцію і не приймала рішень одноособово, а жодних доказів ведення нерезидентом комерційної діяльності в Україні податкова не надала.
Окрім епізоду з дивідендами, у межах цієї ж справи розглядалися внутрішні донарахування та судові витрати. Верховний Суд погодився зі скасуванням податкових повідомлень-рішень щодо ПДВ та штрафів (де податкова ставила під сумнів посів насіння через претензії до сертифікатів якості та списання запчастин без дефектних актів, не передбачених обліковою політикою підприємства), а також штрафу і пені з ПДФО. Щодо витрат на правничу допомогу, з яких підприємство заявляло 2,2 млн грн за дві інстанції, касаційний суд залишив у силі рішення апеляції про стягнення на користь платника загалом 20 тис. грн, відхиливши касаційні скарги обох сторін.
Цей спір показує, що при виплаті дивідендів за кордон податкові органи детально вивчають не лише частку володіння та сертифікат резидентства, а й зміст довіреностей, виданих українським представникам іноземного холдингу. Якщо у вашій структурі нерезидент управляє корпоративними правами в Україні через представника за довіреністю, варто заздалегідь перевірити, як у статуті та рішеннях ради директорів прописані правила спільного підпису і ліміти повноважень — обговоріть вашу ситуацію з нами.