Так, ви можете залишатися податковим резидентом України, навіть якщо живете за кордоном понад 183 дні. Поширене уявлення, що після цього строку українські податкові обов’язки автоматично припиняються, не відповідає механіці закону. За підпунктом 14.1.213 ПКУ спочатку оцінюють місце проживання. Якщо воно є в обох країнах — місце постійного проживання, а якщо постійне житло є в обох — тісніші особисті чи економічні зв’язки, тобто центр життєвих інтересів. Критерій перебування в Україні щонайменше 183 дні протягом податкового року застосовують, коли центр інтересів неможливо визначити або постійного житла немає в жодній державі. Якщо попередні критерії не дають відповіді, Кодекс звертається до громадянства. Отже, відсутність в Україні протягом більшої частини року сама собою не доводить нерезидентство. Цю послідовність підтверджує роз’яснення ДПС за 2026 рік. Водночас правило 183 днів має різне значення за законодавством різних держав. Наприклад, перебування в Польщі понад 183 дні протягом податкового року є однією із самостійних підстав для визнання особи польським податковим резидентом за внутрішнім правом Польщі. Це може призвести до одночасного визнання особи резидентом двох країн, а не до автоматичної втрати українського статусу. Практичне значення суттєве: від статусу залежить обсяг потенційних українських зобов’язань щодо іноземної зарплати, інших закордонних доходів і контрольованих іноземних компаній (КІК). Однак оподаткування конкретного доходу додатково залежить від його виду, обставин отримання та положень відповідної конвенції, а обов’язки щодо КІК — від наявності передбачених законом умов контролю. Навіть кілька років проживання за кордоном не замінюють такого аналізу.
Особливої уваги потребують зв’язки, які залишилися в Україні. Кодекс називає постійне проживання членів сім’ї або підприємницьку реєстрацію достатніми, але не виключними умовами визначення центру життєвих інтересів. Окремо реєстрацію як самозайнятої особи він визначає достатньою підставою для українського резидентства за правилами ПКУ — на це прямо вказує ДПС. Тому відкритий ФОП не варто вважати формальністю, яка нічого не змінює після переїзду. Водночас наявність ФОП не означає, що міжнародну конвенцію можна не застосовувати. Якщо інша держава також визнає людину своїм резидентом, необхідно окремо визначити її резидентство для цілей відповідної конвенції. Наприклад, Польща може визнати вас резидентом за своїми правилами. Тоді стаття 4 українсько-польської Конвенції передбачає послідовне вирішення конфлікту: постійне житло, центр життєвих інтересів, звичайне проживання, громадянство, а за потреби — узгодження між компетентними органами. Звичайне проживання в цій послідовності не тотожне механічному підрахунку 183 днів. Ці правила також пояснює польський податковий довідник, оновлений у травні 2026 року, хоча сам довідник присвячений доходам від роботи в Польщі за 2025 рік. Це послідовність критеріїв, а не можливість обрати найзручніший. Визначення резидентства для цілей конвенції впливає на застосування її правил і розподіл прав оподаткування між державами, але не означає автоматичного припинення всіх обов’язків за їхнім внутрішнім законодавством. Важливо перевіряти саме договір із вашою країною: польський приклад не замінює аналізу правил Німеччини, Іспанії чи іншої держави.
На практиці відповідь має спиратися на документи за відповідний період. Наприклад, тривале проживання всієї сім’ї в орендованому житлі за кордоном, місцева робота та навчання дітей допомагають обґрунтувати перенесення центру інтересів. Якщо ж сім’я, доступне постійне житло та основна діяльність залишилися в Україні, сам підрахунок закордонних днів не вирішує питання. Тимчасовий захист або посвідка на проживання самі собою не визначають податковий статус. Довідка іноземної податкової про резидентство є важливим доказом, але за наявності конфлікту її потрібно оцінювати разом із фактичними обставинами та конвенцією. Для аналізу корисні договори оренди й роботи, підтвердження проживання сім’ї, відомості про підприємницьку діяльність та поїздки. Навіть статус нерезидента не скасовує можливих українських податків із доходів з джерелом в Україні, зокрема орендної плати: це окреме питання, що випливає зі статті 163 ПКУ.
Приклад. Українець понад рік живе з родиною в Польщі, працює там і орендує житло, але зберіг український ФОП. Наявність ФОП має значення для оцінки резидентства за ПКУ. Проте висновок щодо резидентства для цілей українсько-польської Конвенції потребує окремого аналізу постійного житла, центру життєвих інтересів та інших передбачених нею критеріїв. Самі по собі ні кількість днів за кордоном, ні реєстрація ФОП не замінюють такого аналізу.
Щоб визначити ваш статус, оцінити обов’язки щодо доходів і КІК та, за потреби, підготувати запит на індивідуальну податкову консультацію в Україні — звертайтеся до нас за консультацією.